Правительство хочет предложить банковскому сообществу новый, решающий документ, который в прошлый четверг Кабинет министров успешно утвердил. Речь идет об “Основе стратегического реформирования государственного банковского сектора” или простыми словами Стратегия развития государственных банков. Кабинет министров поддержал “Основы стратегического реформирования государственного банковского сектора ”( т.е. Стратегию), которые были разработаны Министерством финансов и целью которых является решение ключевых проблем, стоящих сегодня на пути эффективной работы государственных
НБУ потребовал от банков более внимательно относиться к деньгам клиентов
В последнее время НБУ начал активно интересоваться, как банки выполняют его постановление № 417 от 15 июня 2015 года "Об осуществлении банками финансового мониторинга". Стоит сразу оговорить, что это положение разработано в соответствии с директивами соглашения об ассоциации с ЕС, и оно является действительно шагом в направлении евроинтеграции украинских
В частности, потенциально опасной нормой эксперты назвали неограниченное право руководства НБУ обвинять любой банк в нарушении законодательства, при этом перекладывая на него обязанность доказать свою невиновность. В то время как в ЕС именно регулятор должен доказать факт нарушений.
“В соответствии с европейской практикой бремя доказательства лежит на
В доходы хотят включить проценты по вкладам, но обещают не штрафовать за недостоверные данные в декларации на получение субсидии.
Людей, получающих субсидии от государства на оплату "коммуналки", может стать в этом году значительно меньше: Минфин начал проверку доходов тех, кто в 2015 году попросил помощи от государства. Помощи тогда попросили многие (сыше 5,5 млн семей или около 15 млн человек) ведь рост тарифов на оплату тепла, воды, электроэнергии и особенно природного газа составил
Каждый второй «белый воротничок» время от времени задумывается об увольнении, а каждый пятый решительно намерен уйти с работы. На этот шаг работающих сотрудников подталкивают низкие зарплаты, отсутствие перспектив карьерного роста и рутинные неинтересные задачи. Тех, кто не решается уйти, держат страх неизвестности, стабильность, а также хорошие отношения в коллективе. Об этом далее в результатах опроса hh.ua.
Несмотря на кризис и довольно сложную ситуацию на рынке труда, большинство «белых воротничков» не оставляют желания перейти на более интересную и перспективную должность. По данным опроса hh.ua, каждый второй офисный работник время от времени думает об увольнении, каждый пятый решительно намерен сменить работу и еще 8% осуществили свое желание к настоящему времени.
Что же подталкивает работающих сотрудников на столь решительный шаг? Среди главных причин увольнения — проблемы с оплатой труда: низкие зарплаты, задержки выплат со стороны работодателя, а также отсутствие перспектив повышения окладов. Об этом заявили примерно трое из пяти опрошенных. Чуть меньше половины недовольны отсутствием перспектив карьерного роста. Еще треть — тем, что приходится выполнять рутинные неинтересные задачи. Каждый четвертый устал от регулярных переработок и того, что приходится жертвовать личным временем ради карьеры и хороших отношений с начальником.
Более чем пятой части «белых воротничков» сократили премии и бонусы, что существенно повлияло на их материальное положение. Еще столько же не видят смысла оставаться на работе в виду того, что сложились недоброжелательные отношения с руководством. Каждого пятого-шестого не устраивает «черная» или «серая» зарплата, а каждого седьмого – нестабильность в работе, неофициальное трудоустройство и отсутствие социальных гарантий. Меньше всего в принятии решения об уходе украинцы обращают внимание на неудобное расположение офиса (10%), отсутствие программ страхования (9%) и плохие отношения с коллегами (7%).
Те, кто иногда думают об увольнении, не решаются сменить работу по ряду причин. Двое из пяти боятся уходить «в никуда» и ждут реальных предложений от работодателей. Больше трети ценят хорошие отношения в коллективе и позитивную атмосферу в компании, а также стабильную работу и гарантированную занятость. Каждого пятого от увольнения может удержать перспектива увеличения зарплаты, примерно каждого седьмого – возможность выполнять интересные задачи, гибкий график работы и хорошие взаимоотношения с руководством.
Одного из восьми хорошо мотивируют новые профессиональные перспективы, а одного из двенадцати – возможный карьерный рост. По мнению 8% опрошенных, сохранить лояльность к компании-работодателю поможет хороший социальный пакет. Еще 7% отсрочат уход из компании, если поменяется руководство. А каждым двадцатым движет желание дождаться выплаты бонуса или премии. Стоит отметить, что возможность повышать свой профессиональный уровень, участвовать в корпоративных программах и конференциях ценит только один из ста «белых воротничков». Кроме того, каждого пятого ничто не сможет заставить остаться в компании, если решение об увольнении уже принято.
Данные были получены в результате опроса, проведенного Исследовательским центром Международного кадрового портала hh.ua в мае 2015 года. В опросе приняли участие 1464 респондента из разных регионов Украины.
Две
трети «белых воротничков» считают, что богатство – одна из составляющих
счастья. При этом только двое из ста уверены, что счастье полностью
определяется величиной капитала. Среди других атрибутов богатства
украинцы назвали наличие дорогой недвижимости, доступ к качественной
медицине и образованию, высокий социальный статус и власть. Об этом в
результатах нового опроса Международного кадрового портала hh.ua.
Отношение
человека к деньгам и богатству зависит от множества факторов. Свой
отпечаток накладывают культура, воспитание и общественное мнение. Для
одних богатство исчисляется только материальными показателями – наличием
недвижимости, количеством банковских счетов, возможностью ни в чем себе
не отказывать. Другие ориентируются на постматериальные ценности. Для
них быть богатым означает иметь свободу выбора, возможность заниматься
благотворительностью, а также вкладывать в личностный рост и
саморазвитие. Что же делает украинцев по-настоящему счастливыми, и
зависит ли их счастье от финансового благополучия?
По данным опроса hh.ua, абсолютное большинство, а именно две трети опрошенных, считают, что богатство – одна из составляющих счастья. При этом только двое из ста «белых воротничков» уверены, что ощущение счастья полностью определяется величиной капитала.
Практически
каждый десятый заявил, что счастье скорее не зависит от богатства. А у
каждого восьмого оно абсолютно не ассоциируется с деньгами и
материальными ценностями.
Те, кто видят счастье исключительно в деньгах и материальных благах, уверены, что денег мало не бывает. Поэтому для каждого четвертого богатство начинается с суммы $ 1 млн. Каждый шестой убежден, что если на счету есть хотя бы $ 500 тыс., это уже свидетельствует о богатстве. Один из семи считает богатством сумму в $ 300-500 тыс. И еще 18% могут назвать богатым человека, у которого на руках есть $ 100-300 тыс.
Один из восьми уверен, что на звание богатого человека можно претендовать с суммой $ 50-100 тыс. Для
7% баснословной суммой кажутся сбережения в размере $ 20-50 тыс. И еще
столько же считают большими деньгами сумму в пределах $ 20 тыс.
У
каждого из респондентов есть свое понимание того, что такое богатство. В
целом мнения опрошенных можно сгруппировать в несколько категорий.
Итак, богатство для украинцев – это…
финансовый капитал (наличие сбережений/счет в банке);
материальные
блага (дорогая недвижимость, в том числе за рубежом; дорогой
автомобиль/яхта/вертолет; роскошный отдых заграницей; доступ к
качественной медицине и образованию);
инвестиции
и приумножение денежных средств (собственный бизнес; возможность
инвестировать в интересные проекты и рисковать финансами в коммерческих
целях);
высокий социальный
статус и социальный капитал (известность; попадание в списки Forbes;
участие в светских мероприятиях; соответствующий круг общения; власть и
влиятельность);
нематериальные ценности (здоровье; семья и дети; безопасность и уверенность в завтрашнем дне; самодостаточность; свобода);
возможность оказывать помощь другим; заниматься благотворительностью.
Данные были получены в результате опроса, проведенного Исследовательским центром Международного кадрового портала hh.ua в январе 2016 года. В опросе приняли участие 3227 респондентов из разных регионов Украины.
18 февраля, в столичном кинотеатре Жовтень презентовали новый документальный фильм Пленники (Бранці). Режиссер фильма в жанре политический детектив рассказывает, что в нем сенсационного На протяжении всей Революции Достоинства милиция и протестующие стояли по разные стороны баррикад. Силовиков называли изменниками, а они или молчали, прикрываясь касками и щитами, или отвечали дубинками и пулями. Казалось, в этом противостоянии нет места милосердию: 18-20 февраля 2014 года появилась Небесная Сотня. Когда внутренние войска отступали, один из бойцов попал в плен к 19-летнему Александру Клочко:
«Он действительно думал, что мы звери и пришли выгрызть ему сердце, - вспоминает майдановец. - Я снял рукавицы, показал бинты и свои ожоги. Сказал, что это будет гарантией того, что мы его не тронем. Он снял каску, отдал щит и дубинку».
Встреча с ВВ-шником так запала в душу парню, что когда режиссер Владимир Тихий спросил его, кого бы он хотел встретить с Майдана, Александр ответил: того бойца. Babylon’13 вместе с активистом разыскали правоохранителя. И сняли об этом документальный фильм Пленники, который выйдет в прокат 25 февраля. О поисках тех, кто стрелял, и примирении между бывшими противниками НВ поговорило с режиссером фильма Владимиром Тихим.
- Вы утверждали, что многие не хотят, чтобы Пленники вышли в прокат. Кого вы имели в виду?
- Есть определенные опасения в Администрации Президента, что фильм будет иметь негативные последствия не внутри Украины, а извне. Мол, запад пересмотрит свое отношение к этим событиям, снимет санкции для России и перестанет нам помогать.
- А есть для этого основания?
- Мы показывали этот фильм многим специалистам на Западе. Администрации Президента не позавидуешь. Им навязали определенную тактику поведения. Они копируют формат, в котором работает путинский агитпроп, хотя не могут воевать на том же уровне – у России сильнее ресурс. Так теряется не только восточный гражданин, власть абсолютно дискредитирует себя в глазах проукраинской части населения, которая понимает, что с ней пытаются общаться, как с отсталым скотом.
Наш фильм - не телепроект, где сначала дают информацию, а потом ее оценку. История прежде всего о двух людях. Главный герой – 19-летний парень, который является героем и в том смысле, что прошел весь Майдан, начиная с Харькова. 20 февраля он оказался на Институтской и был там от первого наступления силовиков до строительства баррикады.
- Вы сказали, что Пленники – попытка показать персонализированное лицо Майдана. Какое оно?
- Разное. Там миллионы людей было. В фильме есть момент, где государственная совковая машина превращает все, что было хорошего, в пафосное мертвое дерьмо. Героика советской идеологии базировалась на чем? Есть высшие эшелоны власти: генсек и те, кто с ним рядом на пьедестале. Это мраморные герои, умершие за великую коммунистическую идею 40-50-хх. Годов. Пантеон богов. Эта система так въелась в голову на постсоветском пространстве, что мы очень высоко поднимаем своих героев. Ненужная религиозность начинается. Это издевательство над памятью об этих людях прежде всего. В фильме мы пытаемся без признаков героизации рассмотреть аспекты людей, которые сейчас существуют и продолжают бороться, ошибаться, но являются живыми организмами.
- В обществе сейчас есть разные настроения. Например, есть и такие, которые говорят: наши дети были на Майдане, погибли за идею, но ничего к лучшему не происходит, следовательно, дети умерли напрасно. Это также результат постсоветского сознания?
- Это отсутствие образования. Страшно, но у нас мало образованных людей. Это касается всех социальных слоев. Им сделали прививку, которая на протяжении лет уничтожила не только желание учиться, но и критический подход к реальности. Ты настолько тупеешь, что превращаешься в замкнутого идиота, который о человеке, произнесшем слово с четырьмя слогами, скажет: «О, проффесор, ботаник». Быть идиотом считается быть настоящим человеком. Пытаться быть другим для масс означает быть искусственным. В основном люди не могут анализировать положение в стране. Ими манипулируют, вдавливая идеи, и они ведутся. Их так воспитали. Нет способности к самозащите: люди готовы физически нанести удар кому-то наступившему на ногу в автобусе, а в информационном пространстве жить не могут. Умственные идиоты, не способные не то что на анализ, а на активные общественные действия. У нас в стране с 90% людей ничего не получится. Они будут пытаться держать нас, но и в развитом обществе активных людей до 5%. Надо расширять кругозор.
- А ваше видение Майдана на протяжении последних двух лет изменилось?
- Конечно. Тогда был адреналин, ощущение свободы, возможностей. Несколько месяцев до этого Украина была кладбищем надежд. А на Майдане люди ежедневно понимали: мы можем это изменить. Это ощущение не сравнить ни с одним карнавалом или победой сборной Украины по футболу на мировом чемпионате (улыбается). Эйфория согревала людей. Но адреналин не может быть вечным. И это нормально. Осознание того, что ситуация Небесной Сотней не закончится и дальше надо бороться, было. Но уверенность в том, что мы выгнали Януковича, вселила убеждение: неважно, кто будет дальше -Порошенко-президент или Яценюк-премьер-министр. Надо будет – выйдем и поменяем, на Майдане не раз такое делали. А это оказалось не так легко. До сих пор ни одно дело не перешло к логическому завершению. Я говорю не только о расстреле Небесной Сотни, но и похищениях, угонах, поджогах машин, противозаконных решениях судей. Все же понятно. Эти судьи нигде не прячутся. Надо с этого начинать. 18-20 февраля власть была уже вне закона. Она пользуясь ресурсами страны, пыталась уничтожить гражданские права. Это сознательное поведение Януковича с одной стороны и безответственные действия политиков с другой, привели к месиву 18-20 февраля. Люди, которые брали ответственность за Майдан, думая, что будут иметь политические дивиденды, абсолютно дискредитировали себя еще в 2013 году. Они не оправдали надежд части общества. Их надо привлекать к ответственности, потому что они до последнего старались быть представителями протестующих, обманывали их. Пытались ослабить давление на руководство Януковича. Это и стало причиной столкновений.
- Вы напомнили мне трейлер Пленников, где есть кадры отца героя Небесной Сотни Голоднюка, который задает неудобные вопросы Порошенко...
- Это была спецакция. Мы знали о ней, поэтому пришли на час раньше. Нацепили петличку на Голоднюка. Родные Небесной Сотни были настроены «Вместе и до конца», потому что поняли, что их водят за нос. Даже какого-то юридического или политического решения не было, но и желания признать этих людей со стороны действующей власти. Родственники были настроены даже обматерить Порошенко. Этот эпизод является довольно красноречивым.
- Сергей Жадан, комментируя фильм, сказал, что в ленте поднимаются актуальные вопросы. Два года назад в интервью Телекритике вы сказали идентичные слова о еще одном своем фильме про Майдан, Зима, которая нас изменила. Вопросы остались теми же?
- Сейчас понятно, что от действующих политиков мы не получим ответы на оставшиеся вопросы. Люди, которые сейчас решают стратегические вещи, является частью системы. Украина должна избавиться от этого больного организма, который разваливается. Что бы кто не делал, он все равно сдохнет. Но это большая цена для жителей этой страны. Они не имеют ни нормального образования, ни медицинского обеспечения. Это фикция. Я уже не говорю о армии, судах, следственных органах. Это уже паразитирующая структура, которая пропитывает не только деньги, но уничтожает будущее. Люди изменились. Они не будут этого терпеть, убегая за границу. Это ключевой вопрос. Тем более, что эта ситуация принципиально не укладывается в систему Майдана.
- На что вы пытались спровоцировать своего зрителя в Пленниках? На какие размышления?
- Сначала мы хотели рассказать, кто стрелял в Майдан, кто эти люди и кто отдал приказ. Но в результате этого не рассказываем, а показываем контекст, в котором жили люди, прошедшие Майдан: как они меняются, решают свои проблемы, которые являются нашими, вопросами всех граждан Украины. Хотим, чтобы непосредственные участники этих событий, которые продолжают надеяться на перемены, осознали, что разочарование – нормально. Это означает, что не надо сдаваться или опускать руки, нужно двигаться дальше. Важно, чтобы разочарование не считали поражением. Наши герои являются победителями, несмотря на то, как ситуация развивается и что они тогда думали. Они переживают боль, но показывают философию подхода к Майдану и ситуации в стране.
- Трейлер ленты показывает, что у майдановца нет злобы или желания отомстить ВВшнику, которого ищет. Как вы думаете, нужно требовать наказания тем, кто был по ту сторону баррикад, как требует одна часть общества, или простить и искать примирение, как предлагает другая?
- Определенную работу сделала война. Она четко дала понять, кто за что. К тому же, срочники стали заложниками ситуации: служат год, а дальше решают: быть милиционерами или строить жизнь по-другому. Другие, те же офицеры – сознательно выбрали этот образ жизни. Шоковая инъекция, введенная военным с началом агрессии России, дала понять, что происходило на Майдане. Не всем помогла, конечно. Сейчас уже речь идет не о примирении с реальностью, а о ее изменении. Думать, что есть две правды – неправильно. В фильме речь идет в первую очередь об ответственности. Саня взял на себя определенную миссию, убедив бойца не воевать с протестующими, он пытается эту миссию продолжить. Помочь понять тому ВВшнику и самому себе определенные нюансы: почему все не произошло, как на Оранжевой революции, когда силовики перешли на сторону мирного протеста? Там не было физического противостояния.
Мы объясняем, почему началось бегство силовиков. У нас есть реконструкция событий, действующие лица, которые провели спецоперацию и спровоцировали то, что в панике убежали все спецназовцы. Причем так, что автобусов на всех не хватило. Есть конкретика событий в плане расстрела Майдана, мы очень много над этим работали со спецподразделением киевского Беркута, которые остались в Украине и на которых уже повесили почти полсотни убитых. Это было уже в руках: мы снимаем их быт, общаемся. Был парень, который должен был выйти на Институтскую и все рассказать. Этого очень не хотело руководство милиции. Мы и с Аваковым общались до того момента, пока наконец они не арестовали еще двух из этого подразделения. Остальные просто сбежали.
- Вы много говорите о фактах. Ваш фильм можно назвать расследованием?
- Да. Но мы не расследуем, что делал Пашинский с СБУ, или кто дал приказ. Мы расследуем личную историю парня, который пережил эту ситуацию и пытается выяснить экзистенциальный вопрос: почему эти бойцы внутренних войск были в тот момент там не только физически, но и ментально. В основном эти люди остались в том же состоянии, в каком были на Майдане. Мы снимали фильм в прошлом году и видели, что они обижены, для них все несправедливо. Они до сих пор находятся в том формате представлений о майдане, когда они стояли в монолите со щитами.
Параллельно мы открываем страницы, изображающие ситуацию не безумием и хаосом, а четко и понятно со стороны Майдана. Сторона силовиков сложнее. На Майдане была очень мощная истерика как со стороны протестующих, так и силовиков. Это были определенные мифы о зверствах, наркотиках, помощи и присутствии с одной стороны русских, с другой - американцев. Эти мифы сыграли сокрушительную роль. Большое количество раненых на Институтской не привезли в больницы, потому что боялись арестов. Силовики до сих пор боятся мести. Считают: если узнают, что конкретный силовик погиб во время этих событий, его назовут предателем, а семья будет лишена тех льгот, которые она получает после смерти милиционера при исполнении.
- Что вас заставляет снова и снова заниматься темой Майдана? Она тяжелая хотя бы потому, что надо постоянно пересматривать кадры этих событий.
- Определенное чувство ответственности. Кто-то ушел в добровольческий батальон, народные депутаты, кто-то забил и никуда не пошел. Я с командой Вавилон остался в формате действенных документалистов, социальных, культурных сдвигов, потому что это сейчас очень нужно.
Вітчизняна банківська система продовжує скорочуватися. За офіційною інформацією НБУ, за два роки (з 01.01.2014 р. по 01.12.2015 р.) кількість банків зменшилася зі 180 до 120, в тому числі за 2015 р – на 43 фінустанови. З початку 2014 року станом на 01.12.2015 р до 63 банківських установ запроваджено тимчасову адміністрацію. З них за 59 банками вже було прийнято рішення про ліквідацію. Наразі Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється ліквідація 64 банків.
Щодо 3 банківських установ (ПАТ «ЧБРР», ПАТ БАНК «МОРСЬКИЙ» та АТ «БАНК ВЕЛЕС») рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію прийняте без попереднього запровадження тимчасової адміністрації. В 3 установах (ПАТ «УКРІНБАНК», ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ», ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА») працює тимчасова адміністрація, щодо одного банку (ПАТ «АСТРА БАНК») прийнято рішення про припинення тимчасової адміністрації та призначення куратора.
За підсумками 9 міс. 2015 року чисті активи банківської системи України скоротились на 8,2% та станом на 01.10.2015 р. складають 1 208,88 млрд. грн. (на 01.12.2015 - 1 275,36 млрд. грн., зростання показника протягом місяця відбулось переважно за рахунок впливу курсової різниці). Власний капітал банків за аналогічний період зменшився на 26,7%, а протягом двох років (з 01.10.2013 р по 01.10.2015р) – на 32%, та станом на 1 жовтня минулого року по платоспроможних банках складав 122,05 млрд. грн. (на 01.12.2015 р. - 123,97 млрд. грн.).
Українська банківська система страждає від хронічної недокапіталізації. Норматив адекватності регулятивного капіталу, що розраховується НБУ, на початок жовтня склав 7,1%, на 1 листопада 2015 р - покращився до 9,9% (при мінімально допустимому порозі - 10%). Міжнародні рейтингові агентства оцінюють необхідну докапіталізацію в межах від 120 до 150 млрд грн.
Попри задекларовану НБУ роботу над оздоровленням банківської системи за підсумками 9 міс. 2015 року її фінансовий результат був від’ємним: чистий збиток платоспроможних банків сягнув (-) 51 530 млн. грн. Що зумовлено в першу чергу погіршенням якості активів банків. Сукупний обсяг доходів українських банків за 9 міс. 2015 р. склав 153 457 млн. грн., обсяг збитків ‒ 205 685 млн. грн. За результатами 9 міс. 2015 р. кількість збиткових платоспроможних банків налічувала 38 зі 123 установ, які подали звітність до НБУ. Близько 60% загального обсягу збитків припадає на 3 банківські установи (ВТБ БАНК, УКРСОЦБАНК, УКРЕКСІМБАНК). Вже за підсумками листопада 2015 р збиток зріс до 57,283 млрд грн. Для порівняння: за 2014 р цей показник склав 53,966 млрд грн.
Тиск на банківську систему спричиняє погіршення якості кредитного портфелю. Згідно з офіційною інформацією НБУ, у листопаді минулого року частка проблемних кредитів зросла на 0,8 в.п. до 21,2% (для порівняння: на 01.102013- 8,7%). За оцінками МВФ і міжнародних рейтингових агентств, на кінець першого півріччя минулого року частка NPL (активи, що не працюють) в широкому визначенні складала близько 45% з прогнозом зростання до 60% на кінець року 2015 р. (Moody's). Загальний кредитний портфель банків України, протягом 9 місяців 2015 року зменшився на 16 %, при цьому резерви зросли майже на 56 млрд., тобто негативно класифіковані кредити по діючих банках збільшилися на 52%.
Висновок:
Банківська криза стала результатом накопичених макроекономічних дисбалансів в минулому і прорахунків у проведенні антикризової політики в сьогоденні. За класифікацією МВФ, поточна криза в Україні має всі ознаки потрійної – банківської, валютної та боргової. Отже, у валютному перерахунку результати роботи банківської системи виглядають ще катастрофічніше. Приміром, за два роки (з 01.10.2013 р по 01.10.2015 р) чисті активи банків зменшилися майже втричі – з $154,19 млрд до $56,76 млрд. Власний капітал скоротився із $22,4 млрд до $5,7 млрд, тобто майже учетверо. Попри обіцяну НБУ чистку банківської системи насправді відбувається її подальше знищення. Оздоровлення банківської системи вимагає іншого, якіснішого и більш кваліфікованого нагляду, наявності додаткових буферів капіталу і спеціальних антикризових планів, яких НБУ наразі не може запропонувати. Топ-5 провалів НБУ
1. Запровадження валютних обмежень
5 грудня 2015 року набула чинності нова Постанова НБУ № 8631, яка продовжила чинні валютні обмеження до 4 березня 2016 року включно. Зокрема, для операцій експорту-імпорту товарів залишається скорочений строк для розрахунків – 90 днів; зберігається вимога щодо обов’язкового продажу надходжень в інвалюті (у розмірі 75 %), залишаються обмеження для продажу інвалюти фізособам – не більше еквівалента 3 тис. грн в день; чинною є заборона купівлі іноземної валюти для проведення розрахунків за імпорт продукції, якщо митне оформлення операції було проведено до 1 січня 2014 р та за договором відбулася заміна боржника або кредитора у зобов’язанні; заборона купівлі інвалюти для резидента, який має залишок коштів на рахунках в іноземних валютах більше, ніж 25 тис. доларів США. При цьому регулятор не дає читках сигналів, коли обмеження можуть бути скасовані остаточно.
Як свідчить світовий досвід, подібні адміністративні заходи можуть запроваджуватись у екстрених випадках, а строк їх дії – не перевищувати 1-3 місяці. Цей час використовується на експрес-діагностику банківського сектора задля мінімізації ризиків виділення антикризового рефінансування нежиттєздатним банкам. Натомість в Україні валютні обмеження діють вже понад рік (приміром, обмеження на продаж валюти – не більше 3 тис грн. на добу, діє з вересня 2014 р, обмеження на зняття валютних вкладів в еквіваленті не більше 15 тис. грн. на добу – з лютого 2014 р). Що, по-перше, призвело до подальшої втрати довіри населення до банківського сектору, відтоку депозитів (у першу чергу валютних) і, як результат, збільшення збитків банківської системи. По-друге, до формування тіньового ринку купівлі-продажу валюти, подальшої доларизації економіки і зменшення валютних надходжень в країну.
2. Обвал національної валюти, проведення аукціонів за голландським принципом Фото: Макс Требухов
Гривня залишається найслабкішою валютою країн Європи та СНД. У рейтингу Bloomberg валют, що найбільш знецінилися у 2015 р нацвалюта України посіла шосту позицію із показником мінус 33%. Згідно ж із статистикою НБУ, офіційний кус за рік знизився на 52% (з 31.12.2014 р по 31.12.2015). А протягом 2014 р (з 31.12.2013 р по 31.12.2014) – майже на 98%. Оскільки відповідно до Конституції основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Ст.6 закону про НБУ зазначає: «при виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі».
Основним засобом підтримки курсу залишається продаж Нацбанком ВКВ на міжбанку. З листопада 2014 р НБУ розпочав проведення аукціонів за голландським принципом (спочатку оголошується найбільша ціна, яка поступово знижується) і пообіцяв проводити їх щодня. Право купувати валюту на таких аукціонах було надане 88 банкам. Втім, попри обіцянку такі аукціони проводилися не щодня, валютні інтервенції відбувалися хаотично. У минулому році обсяг проданої НБУ на міжбанку ВКВ склав близько $2 млрд, у 2014 р – більше $10 млрд, у 2013- $3,2 млрд. Результатом відсутності дієвих механізмів з підтримки стабільності нацвалюти и хаотичних продажів ВКВ на міжбанку стало провокування панічних настроїв і подальше знецінення гривні на тлі розбазарювання золотовалютних резервів.
3. Блокування імпорту
Наприкінці вересня 2014 р НБУ запровадив низку обмежень щодо поставок товарів в Україну (Постанова № 591 від 23.09). Документ заборонив оплату імпортних операцій без ввезення товару, оплату імпорту, який пройшов митне оформлення більше 180 днів тому. Інвесторам заборонили купувати валюту для виведення коштів, отриманих від продажу поза фондовими біржами цінних паперів українських емітентів (крім держоблігацій). Під заборону потрапила виплата дивідендів за позабіржовими паперами, а також виведення валюти за індивідуальними ліцензіями. Документ з’явився у рамках заходів боротьби із виведенням капіталів, що є фактором тиску на курс.
Однак, по-перше, документ набрав чинності, коли курс гривні вже суттєво просів. По-друге, більшість схем, що перекрив НБУ, на той момент певною мірою втратили актуальність. По-третє, обмеження НБУ на рух капіталу (заборона на виплату дивідендів, виплати у зв'язку з поверненням інвестицій і т. д.) порушили положення як внутрішнього законодавства щодо захисту іноземних інвестицій, так і підписаних Україною міжнародних договорів. По-четверте, НБУ фактично наклав табу на кінцеві розрахунки, наприклад, в рамках договорів про постачання та налагодження імпортних виробничих ліній.
4. Блокування кредитування і провокування подальшого скорочення банківської системи
З 1 квітня НБУ планує запровадити новий порядок оцінки кредитних ризиків. За попередніми підрахунками, обсяги потенційного надлишкового доформування резервів можуть сягнути 130-150 млрд грн., що потребуватиме від акціонерів збільшення капіталу банків на $5-6 млрд. У найгіршій ситуації опиняться банки із порівняно невеликими резервами і об’ємним іпотечним портфелем (УкрСиббанк, Правэкс-банк, ПУМБ, Альфа-банк). Експерти зазначають, що необхідна докапіталізація перевищує навіть результати другого стрес-тесту на 30-40%. При тому що, до капіталізація за результатами стрес-тесту розтягнута на 3 роки, а за новими правилами НБУ щодо оцінки кредитних ризиків докапіталізувати банки доведеться негайно. Тим самим, по-перше, НБУ провокує погіршення якості кредитного портфелю. Оскільки реструктуризовані кредити не визнаються як інструмент порятунку кредитного портфеля, що призводить до необгрунтованого зниження третини кредитного портфеля системи до дев'ятого класу (а це близько 300 млрд грн). По-друге, нові правила змусять банки згорнути кредитування низки груп позичальників, оскільки надмірно знецінюються або повністю ігноруються різні види застав крім «твердих». По-третє, наслідком запровадження більш жорстких ніж європейські, стандартів стане подальше скорочення діючих банків.
5. Заморожування співпраці з МВФ Фото: www.facebook.com/minfin.gov.ua
Бюджет-2016 приймався під гаслом продовження кредитування з боку МФО. Втім, рішення про чергове заморожування кредитування вочевидь прийняте ще у вересні, коли бюджетний процес був у самому розпалі. Причиною такого рішення з боку МВФ стало невиконання Україною так званих «сигнальних» показників, один з яких – рівень чистих золотовалютних резервів (тобто без кредитів МВФ). За минулий рік НБУ мав би збільшити чисті зотовалютні резерви на $2,098 млрд. За інформацією ЗМІ, в 3 кварталі Нацбанк не виконав проміжні показники на $ 167 млн. У четвертому ж кварталі за програмним сценарієм Нацбанк повинен був купити ще понад $ 2 млрд. У реальності НБУ придбав лише $ 254 млн. у жовтні, а в листопаді - продавав валюту. На 1 грудня 2015 р чисті золотовалютні резерви не тільки не зросли, а зменшилися на $0,6 млрд. і досягли критичного рівня $1,2 млрд. Для порівняння: у 2013 році чисті золотовалютні резерви України були на рівні $15, 2 млрд. Тому, навіть якщо кредитори визнають бюджет-2016 збалансованим, чергові транші Україна навряд чи побачить.
Висновок: Відсутність чіткого плану дій по боротьбі з кризою змушує НБУ приймати хаотичні рішення і сподіватись на те, що вони спрацюють. Натомість така непослідовність у діях навпаки ще глибше заганяє економіку в кризу. Окремі вірні рішення або приймаються занадто пізно, або йдуть у розріз з іншими кроками регулятора. Негативно впливає на економіку в цілому і фінансовий сектор зокрема відсутність злагоджених дій НБУ і Кабміна. Чи не найяскравіший приклад –пущений на ліквідацію системний роздрібний Дельта Банк. Чому не працює система банківських кураторів
Підстави для введення кураторів визначені НБУ Постановою № 51 від 26.01.2015. Куратори можуть призначатися у разі отримання фінансування НБУ або у проблемні банки. Офіційно задекларовані цілі – контроль над дотриманням законодавства і запобігання краху банків. Насправді діяльність кураторів у проблемних банках лише погіршує їх фінансовий стан і доводить до банкрутства. По-перше, куратори у більшості випадків зупиняють платежі юридичних осіб і перенаправляють кошти на обслуговування фізичних осіб. В результаті вже протягом тижня юридичні особи виставляють платежі на вихід із банку. По-друге, куратори часто працюють на користь окремих фізичних осіб щодо виводу коштів із банку. В результаті жоден банк, в який було введено куратора із ціллю оздоровлення не «вижив». По ряду банків, які затримували платежі і не повертали гроші, проте отримували рефінансування і стабілізаційні кредити від НБУ, а в підсумку передані під опіку Фонду гарантування вкладів, проводилися розслідування з боку силових структур. Хоча все це відбувалося саме під час роботи у банках кураторів.
Висновок: Викликає сумніви сама сутність роботи кураторів. Адже НБУ має змогу в режимі реального часу відслідковувати всі банківські операції. Але головна проблема полягає в тому, що замість кураторів-санаторів НБУ фактично вводить у банки кураторів-ліквідаторів, які доводять фінустанову до такого стану, в якому адміністратору вже не залишається простору для роботи. Банки доходять до Фонду гарантування вкладів фізосіб з "вичищеними" активами, що у більшості випадків закінчується їх ліквідацією і втратами для держави і клієнтів банків. За інформацією Фонду, оціночна вартість активів 25 ліквідованих на кінець серпня 2015 банків становила лише близько 17% їх балансової вартості (по окремих банках - 1-2%). При цьому Фонд планував їх продати за 10-12% балансової вартості.
До чого призводить висока облікова ставка
З 25 вересня НБУ знизив облікову ставку на 5% - до 22%. «Таке пом’якшення дозволить підтримати поступове відновлення економічної активності», - так прокоментував НБУ цей свій крок. Втім, нічого спільного із роботою над пожвавленням економіки такий перегляд облікової ставки не має. По-перше, цей інструмент ефективно працює лише у тому випадку, коли будь-який комерційний банк може вільно отримати від НБУ фінансування за ставкою, наближеної до облікової. У наших реаліях кредитування отримують лише обрані за незрозумілою схемою банки. По-друге, при чинному рівні облікової ставки про розморожування кредитування економіки взагалі не йдеться. Індикативні ставки за кредитами і депозитами встановлюються виходячи із розміру облікової ставки. Отже, при чинній обліковій ставці вартість кредитів у гривні може коливатися навколо 25% річних, що є абсолютно неприйнятним для підприємств реального сектору.
Надліквідність, чим так пишається НБУ, є наслідком знищення економіки.
Банкам набагато вигідніше торгувати ресурсом (міжбанківський овернайт – 19%) або вкладати кошти у цінні папери. За два роки ( з 01.10.2013 р по 01.10.2015 р) вкладення у ЦП зросли на 34%, у тому числі за 9 місяців минулого року – на 1,5%, тоді як клієнтський кредитний портфель за цей же період зменшився на 16%. По-суті, банки формують фінансову піраміду за депозитними сертифікатами НБУ. Обсяг депозитних сертифікатів НБУ в портфелі банків протягом 9 міс. 2015 року зріс більш ніж вдвічі до 47,24 млрд. грн.
Висновок:Висока облікова ставка не виправдала свого призначення як інструмент втримання інфляції. У серпні річний показник інфляції сягнув 52,8%, за 8 місяців - 38,2%, коли облікова ставка складала 30% (до 27% НБУ знизив її лише наприкінці місяця). Надмірно висока облікова ставка призводить до спекулятивного розвитку економіки, коли найбільші прибутки отримують перекупники (у тому числі держборгу). Тоді як світові центрбанки у кризових ситуаціях задля підтримки економіки навпаки знижують облікові ставки. Наразі облікова ставка ФРС становить 0,5%, ЄЦБ – 0,05%, ЦБ Росії – 11%, Польщі – 1,5%, Туреччини – 7,5%, Казахстану – 16%. В таких умовах найбільш вигідним для банків як у минулому, так і в поточному році залишається торгівля (перепродаж) ОВДЗ. Що робити
1. Зняти валютні обмеження. Короткострокова рівновага, отримана за рахунок валютних обмежень, в середньо- і довгостроковому періоді, стає згубною для розвитку легального бізнесу. В довгостроковій перспективі обмеження лише посилюють проблему дефіциту іноземної валюти в Україні, стимулюючи її накопичення в офшорах. Побічна дія обмежень - зниження бізнес-активності, і як наслідок - потенційного припливу валюти у вигляді експортних надходжень, кредитів чи іноземних інвестицій. Обмеження стимулюють перехід бізнесу в тінь і створення громіздких схем обходу цих обмежень, і, в кінцевому рахунку, - фокусування економіки на примітивних сировинних виробництвах, що не вимагають імпортних складових. Фото: EPA/UPG
2. Знизити ставку рефінансування принаймні вдвічі і створити умови для доступу до рефінансування. В Україні нині діє одна із найвищих облікових ставок на противагу країнам, які задля пожвавлення економіки знижують вартість грошей аби пожвавити економіку. Надмірно висока облікова ставка призводить до спекулятивного розвитку економіки, а унеможливлення кредитування залишає реальний сектор без фінансової підтримки. Зниження облікової ставки і створення умов доступу банків до рефінансування поверне їм природну роль кровоносної системи економіки.
3. Змінити систему роботи Фонду гарантування вкладів фізосіб. Діяльність Фонду все більше нагадує фінансову піраміду. Для виплат гарантованих сум залучаються кредити НБУ та Мінфіну. Виплати з обслуговування кредитів в 2015 р склали 1,3 млрд грн, що можна порівняти з обсягами продажів активів ліквідованих банків. Тож, списання боргу Фонду гарантування перед бюджетом і прямі збитки держави – лише питання часу. Низький показник відновлення активів ліквідованих банків говорить про те, що розпочата в 2012 р реформа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не досягла запланованих результатів. Один із можливих варіантів розв’язання проблеми - створення «поганого банку», який міг би викуповувати або приймати на свій баланс NPL банку з подальшим відновленням їх вартості, продажу або повернення їх назад на баланс банку. У світі (Корея, Скандинавські країни, Великобританія) накопичено чималий позитивний досвід використання таких інститутів з різними схемами фінансування (з використанням ресурсів центробанку, бюджету, самих банків), що дозволяють мінімізувати витрати для держави.
4. Зміна керівництва НБУ. Валерія Гонтарева і її команда довели неефективність своєї роботи. І це підтверджує не тільки стан банківської системи і економіки, а й висновки міжнародних аналітиків. Глава Національного банку України Валерія Гонтарева за підсумками 2015 року отримала від експертів американського видання Global Finance оцінку «С»: вона ненабагато випередила глав ЦБ Венесуели, Гватемали і Узбекистану і розташувалась на одному рівні з керівниками національних банків Іраку і Нігерії, йдеться в опублікованому на сайті Global Finance рейтингу. Таким чином, з оцінкою, яка приблизно відповідає вітчизняній «трійці», Валерія Гонтарева потрапила до десятки найгірших банкірів світу. Проблема Гонтаревої – не тільки відсутність чіткої програми антикризових дій, а й повна втрата довіри з боку банківського сектору. Фото: Сергей Нужненко Володимир Хміль
Несмотря на нехватку ресурсов, Национальное агентство обязано довести до суда уголовное дело против главы НБУ Валерии Гонтаревой, а также членов ее семьи, подозревающихся в выведении средств из "Дельта Банка" накануне признания финучреждения неплатежеспособным.
"Я более чем уверен, что в НАБУ сейчас нет достаточных ресурсов, чтобы адекватно провести это расследование. Если это произойдет, это будет счастливая случайность для нас всех. Но даже если предположить, что это дело со всеми адекватными доказательствами попадет в суд, нас ждет длинная эпопея. Не каждый суд осмелится арестовать Гонтареву. Ведь это человек, лично преданный Порошенко", - отметил народный депутат, член парламентского комитета по противодействию коррупции Игорь Луценко.
Он заявил, что в деле Гонтаревой многое зависит от компетентности и смелости правоохранительных органов, а также от давления на власть со стороны общественности и журналистов.
"Примет ли решение Порошенко что-то делать с Гонтаревой? Нужно посмотреть, как будет развиваться история с Шокиным. Кроме того, многое будет зависеть от общественного давления. Дело-то резонансное", - считает нардеп.
При этом Игорь Луценко убежден - в конечном счете, Гонтаревой не удастся уйти от наказания.
"Не думаю, что ей удастся выйти сухой из воды. Она столько себе врагов нажила, что сможет сбежать куда-то только в Зимбабве. Это классическая ошибка высоких должностных лиц, которых покрывают еще более высокие должностные лица. Они творят что угодно. Но они не понимают, что так не может продолжаться вечно - все меняется", - резюмировал депутат.
Напомним, НАБУ начало расследование коррупционных схем по выведению средств из проблемного "Дельта Банка" Артемом и Валерией Гонтаревой. Журналисты выяснили, что семье главы НБУ удалось обналичить десятки миллионов гривен всего за несколько дней до того, как в банк была введена временная администрация. Тогда как простым вкладчикам банка можно было снять с депозита не более 100 гривен в день.
Уровень содержания пестицида в 300 раз превышал допустимый
Результаты исследования Мюнхенского института окружающей среды показали, что в немецком пиве содержится пестицид глифосат – гербицид, используемый в сельском хозяйстве. Вещество обнаружено в каждом из исследованных 14 популярных марок хмельного напитка.
Уровень содержания его в 300 раз
превышал допустимый – от 0,46 микрограммов на литр до 29,74 мкг/л против
предельно допустимого уровня для питьевой воды в 0,1 мкг/л.
"Веществу, возможно, вызывающему рак,
нечего делать ни в пиве, ни в нашем теле", – отметила представитель
института София Гуттенбергер.
Марки, в которых обнаружено вещество:
Krombacher, Oettinger, Bitburger, Veltins, beck's, Paulaner, Warsteiner,
Hasseroeder, Radeberger, Erdinger, Augustiner, Franziskaner, Koenig
Pilsener, Jever.
Между тем в Федеральном институте оценки
рисков (BfR) считают, что остаточные следы глифосата в пиве являются
ожидаемыми, поскольку этот гербицид разрешено использовать в сельском
хозяйстве. При этом даже самые большие его количества, обнаруженные в
выборочных пробах, не представляют угрозы для здоровья. "Взрослому
человеку придется выпить примерно 1000 литров пива в день", чтобы
принять опасное количество глифосата, поясняет BfR.
Ранее Всемирная организация
здравоохранения (ВОЗ) заявила, что глифосат, возможно, является
канцерогеном и способствует появлению рака у человека.
