В світі. В Україні — це формальність, а ще — можливість пояснити та узаконити часто необґрунтовані витрати уряду.
В Україні ДЗ сприймають як пережитки радянської планової економіки чи системи освіти. От що вам перше спадає на думку, коли чуєте слова «державне замовлення»?Напевно, бюджетна форма навчання у вищих навчальних закладах, юрби абітурієнтів або щось пропахле нафталіном чи совком.
Дійсно, 81,3 %, ДЗ стосується підготовки фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів. До 6,6% замовленнь стосуються держоборони і лише близько 1,2% — розроблення новітніх технологій! Усього у структурі планових видатків держбюджету частка ДЗ становить 5,3—7,3%.
У більшості розвинутих країнах все інакше. Там державне споживання має серйозний вплив на стан і структуру економіки, а розмір державного ринку (обсяг усіх товарів, робіт і послуг, що замовляються і закупляються державою) сягає 20—30% ВВП. У США, наприклад, — третини ВВП. Витрати федерального уряду на закупівлю продукції в Штатах сягають 40% видатків федерального бюджету.
Як ДЗ підтримує економіку?
В Україні (і для когось це буде несподіванкою) законодавчо, а в світі і практично, ДЗ — це один з основних засобів державного регулювання економіки. Він передбачає, по-перше, формування на контрактній основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для задоволення державних потреб. По-друге — розміщення державних контрактів на постачання чи закупівлю продукції серед підприємств.
Держава збільшує витрати на закупівлі певних продуктів і таким чином стимулює загальне зростання виробництва і ВВП. Це надає імпульс для економічного зростання у періоди рецесії, криз або коли потрібно сформувати певні нові сфери чи види діяльності.
Що не так в Україні?
Належне планування номенклатури, обсягів та фінансового забезпечення в Україні відсутні. Де-факто інститут ДЗ — формальність: Кабмін затверджує річний план держзамовлень уже після використання коштів замовниками.
Ця система використовується тільки як засіб оформлення державних витрат. А вони зазвичай не мають економічного обґрунтування і не стосуються цілей та завдань розвитку країни.
Система держзакупівель при цьому мала б бути лише проміжною ланкою у системі ДЗ, однак за своїми масштабами вона незрівнянно більша від останньої, повністю відокремлена і незалежна. Це парадокс у світовій практиці! Нинішня система держзакупівель не забезпечує раціонального, економічно обґрунтованого та ефективного використання державних коштів.
Що потрібно аби ДЗ запустило економіку?
ДЗ може бути одним із важливих засобів підтримки і стимулювання розвитку малого бізнесу. Треба на законодавчому рівні встановити для замовників певні мінімальні квоти залучення суб'єктів малого підприємництва до реалізації ДЗ. Держава має зобов’язувати замовників закуповувати продукції у названих суб'єктів на суму не менш ніж 15-20% річного обсягу закупівель, передбаченого відповідним планом. Для цього необхідно проводити стандартні тендерні торги лише для представників МСП.
Якщо підрядник не є суб’єктом малого підприємства, він має залучати на умовах субпідряду таких суб’єктів на суму не менш ніж 15% від обсягу контракту. Замовник має передбачати подібні умови у контракті, а держава — заохотити його.
Зараз відкривається вікно можливостей для реформування системи ДЗ — МЕРТ має намір скоротити державне замовлення на підготовку фахівців у 2017 році на 20%. Але і у цьому випадку ДЗ обмежили сферою підготовки фахівців.
Йдеться приблизно про 4,5 млрд грн. У теперішній ситуації ці кошти доцільно було б спрямувати на стимулювання продукції машинобудування (зокрема, залізничних вагонів, авіаційних і водних суден). Про це свідчить і досвід успішних країн, і рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку. За попередніми оцінками це забезпечить можливість нашим підприємствам досягнути порогу рентабельності завдяки економії на масштабах і налагодити безперебійне виробництво.
_________________________________
EEFGroup
Восточно-Европейская Финансовая Группа
кредит, инвестиции, лизинг
Комментариев нет:
Отправить комментарий