"Книга складається з 20 розділів. Ми відповідаємо на питання: "Хто готував Майдан?", "Коли це все почалося?", "Чому так багато людей вийшли?", "Хто фінансував Майдан?", "Хто готував "російську весну"?", "Хто стріляв у Сергія Нігояна?", — каже письменник Віталій Капранов.
Даємо уривок з книги:
Європа нам поможе?
Файл № 8
Міф про те, що Європа й Америка нам допоможуть, витав на Майдані з першого дня. Але, читаючи тодішні інформаційні повідомлення, на жаль, бачиш зовсім іншу картину.
"Посли ЄС та США засуджують напад на адміністративні будівлі під час демонстрацій у Києві в неділю і закликають до проведення мирних акцій протесту. Про це сказано у спільній заяві посла ЄС в Україні Яна Томбінського і посла США ДжеффріПайетта. "Ми засуджуємо сьогодні насильство на вулиці Банковій і напад на громадські будівлі, а також закликаємо всі сторони уникати конфронтації", – сказано в повідомленні". (УП, 01.12.2013)
І це, зверніть увагу, 1 грудня, самий початок, другий день після побиття студентів на Майдані.
Руслан Кошулинський: "Під час Майдану взаємини з амбасадорами були для нас гальмом. Нас постійно стримували. Навіть коли Янукович летів до Китаю після Вільнюса, вони криком кричали: не робіть нічого, він може сісти в Росії і щось там підписати!"...
Складається враження, що клан Януковича дуже успішно маніпулював думкою європейської спільноти. Однак не всієї. Існували й тверезі політики.
"Розкритикував політику Брюсселя стосовно України посередник Євросоюзу Олександр Квасьнєвський. Він звинуватив ЄС у наївності і недооцінці рішучості Путіна протистояти угоді про асоціацію між ЄС і Україною". (DW, 08.12.2013)
Проте офіційна позиція ЄС та США залишалась абсолютно нейтральною до українських подій. І для цього були реальні підстави.
Руслан Кошулинський: "Американці вичікували. Вони активно моніторили, бо мали власні наміри – передусім сланцевий газ. На території України два великих родовища – на Сході Харків – Донецьк – Луганськ та на Заході Львів – Тернопіль – Франківськ. Плюс поруч Румунія та Польща зі своїми запасами. Це був великий американський проект. Вони дивилися на все прагматично. У той час Україна була сферою впливу Росії, й американці розуміли: якщо, наприклад, у Мексиці з'явиться Росія, як вони мають реагувати? Тому й до антиянуковичівського Майдану ставилися скептично. При владі там були демократи. Їхня дипломатія стосовно України традиційно є слабшою за республіканців. Наприклад, останні кілограми збагаченого урану Янукович віддав американцям через Хілларі Клінтон тільки за одне – за фотографію з Обамою. І цей уран фізично поїхав до Росії. Його віддали просто так. Останній матеріал, з якого можна було зробити ядерну зброю. Янукович тоді отримав індульгенцію, бо виконував антиядерну програму. Він передав державну власність безкоштовно – за фото з Обамою, за потиск руки. Отже, у них ці взаємини були. Наскільки Янукович використовував це, не знаю, але взаємини були".
Таку важливу інформацію варто перевірити. І ми досить легко знайшли підтвердження.
"Україна відмовиться від близько 90 кг збагаченого урану, якого цілком вистачає для створення ядерної зброї. Про таку ініціативу заявив Президент Віктор Янукович під час зустрічі з президентом США Бараком Обамою у Вашингтоні, повідомляє прес-служба Януковича. У спільній заяві глав держав, яку оприлюднили за результатами зустрічі, зазначено, що Обама позитивно оцінює рішення України позбавитись усіх запасів високозбагаченого урану в обмін на технічну і фінансову допомогу у цьому питанні". (Економічна правда, 13.04.2010)
Постає питання: а чи могли США вплинути на Януковича? Якими могли бути ці механізми?..
Олег Рибачук: "Яскравий спогад про зустріч у посольстві Польщі. Там були Сікорскі, Карл Більд. Розмова була відверта. Я говорив про санкції. Зі мною важко сперечатися про санкції, я працював у міжнародній економіці. У 2004-му я зустрічався з Олбрайт і сказав їй про персоніфіковані заборони на в'їзд та закордонні рахунки, що є їхнім слабким місцем. Існує тисяча способів послати сигнал, що твої чесно вкрадені гроші починають нас цікавити. Олбрайт тоді моментально це зрозуміла. Європейці ж починають: у нас немає повноважень.
Типовий приклад – Клюєв, одіозна постать. Щодо Клюєва у мене була зустріч із послом Австрії. Питаю: як ви можете тримати у своїх банках рахунки наших відверто корумпованих політиків? А Клюєв тоді в уряді займався євроінтеграцією і виник скандал, у європейських колах дуже відомий. Бо Клюєв практично перегнав європейські гроші на свою компанію в Австрії. Ті гроші, що нам давали як європейську допомогу. Клюєв був віце-прем'єром, очолював якийсь там інвестиційний комітет, оцей комітет і проголосував, що потрібна фірма "чесно" виграла якийсь конкурс. І гроші одразу пішли на рахунок фірми в Австрії, якою керував зять Клюєва. А я ж знав, що у Європі є директива про боротьбу з відмиванням брудних коштів. І якщо ви маєте рахунок у банку, то раз на рік заповнюєте анкету, в якій вказуєте, чи не маєте родичів у владних структурах і таке інше. Отож я мав пряме запитання до посла Австрії: чи зять Клюєва, який керує фірмою, вказав, що в Україні його тесть – це політична персона, яка ухвалює рішення? Бо якщо він цього не зробив – згідно з директивою ЄС це кримінал.
Якщо зробив – керівництво банку мало контролювати надходження грошей. Бо такий закон.
Я у розмовах із міністрами закордонних справ вимагав санкцій. Бо це ж усе мої товариші – Сікорський, Томбінський. А вони казали, що неможливо. Я тоді всім пояснював, практично мантру склав: що Янукович ідеально підходить як приклад, щоб показати злодюжкам на колишньому радянському терені, що буває, якщо крадеш гроші і поводишся занадто нахабно.
Бо Бацька занадто дрібний, крім того, він не вкладав гроші за кордоном. Путін – завеликий. Янукович – якраз. У відповідь: цього не можна робити, це його зажене в лоно Москви. Казали, що немає механізмів – я знав, що це неправда, що механізми є. Позиція у закордонних міністрів, які виступали переговорщиками була такою: треба домовитися, піти на перевибори. Але слова "санкції" вони не хотіли чути категорично, фінансисти активно намагалися довести мені, що це неможливо. Пам'ятаю дуже добре, що сказав у відповідь: це призведе до крові, і санкції будуть тоді, коли вже будуть жертви. Так воно і сталося".
Підтвердження цим словам можна також легко знайти в інформаційних повідомленнях.
"Вимога відставки Президента України – це політична помилка, тому що Президент є тією людиною, яка приймає рішення про створення коаліційного уряду або про підписання угоди про асоціацію". (09.12.2013, голова МЗС Польщі Радослав Сікорський)...
Руслан Кошулинський: "Спочатку ми розмовляли з ними, потім з ними розмовляла Адміністрація Президента, і ракурс змінювався. Захоплення адмінбудівель – мусите звільнити, це виходить за межі мирної демонстрації, це елемент захоплення влади. Якщо не звільните – лишаєтеся сам на сам із Януковичем та Росією. Якщо ви цього не зробите – Янукович оголошує воєнний стан, запросить російські війська. Зрозуміло, що все це у дипломатичній формі – "нас немає", "ви самостійно" тощо, але насправді дуже прямо. Ми намагалися пояснити ситуацію, але від них було постійне стримування. Однак настрій суспільства був інший. Банкова навіювала європейцям, що Майдан організувала невелика кількість людей, яка рветься до влади, що це ще відгукнеться Європі й світу. Якщо у такий спосіб почнуть скидати законно обрану владу, завтра це буде і у вас. Тому посли пригальмовували всі наші кроки.
Прямо говорили: ви провокатори. Це не мирний протест. Це політсила, яка має представництво у ВР і хоче в силовий спосіб захопити владу. Приклад – Греція, де в результаті розпустили та посадили цілу партію. А далі можлива аплікація на інші країни, і це неприйнятно. Ми проти силових способів зміни влади, а ви даєте приклад і старт. Це ваші внутрішні проблеми, так само, як у нас відбуваються страйки, але якщо хтось буде втручатись у них ззовні, це виходить за межі. На цьому власне й грали Янукович із Росією. Якщо ви щось даєте нашим опозиціонерам – ми маємо право втручатись у ваші внутрішні справи".
Олег Рибачук: "Янукович – Президент. Ви його обрали. Ви знали, що він двічі судимий – обрали? Обрали. Він виграв вибори. Є парламент. Так не буває, щоб люди вийшли і сказали: геть. Бойові дії на Грушевського їх лякали. Вони одразу уявляли, що замість виборів відбувається силовий захват у них. Це неприпустимо! Складно було пояснювати. І Захід часто піднімав цю тему: так не може бути".
У потоці інформаційних повідомлень з Майдану можна знайти багато новин про підтримку Революції з боку європейських політиків. І це – теж не вигадка. Вікторія Нуланд навіть пригощала печивом українців. Але ці рішення визріли далеко не одразу і не у всіх одночасно...
Крім того, шальки терезів позиції європейської дипломатії хиталися від найменшого, на погляд майданівців, дотику.
"У ніч на суботу, 11 січня, бійці спецпідрозділу "Беркут", які перебували в автобусах, заблокованих активістами Автомайдану на проспекті Правди в Києві, зайшли в приміщення Святошинського районного управління міліції, виконавши вимогу зняти маски.
Протестувальники організували вузький "коридор ганьби", яким проходили "беркутівці" в шоломах і без щитів". (Захід .net, 11.01.2014)
"У Євросоюзі занепокоєні застосуванням сили в ніч на суботу біля Києво-Святошинського райсуду та Святошинського райвідділу міліції. Про це повідомила заступник посла ЄС в Києві Марія Юрікова, коментуючи події в ніч на суботу в Святошинському районі Києва. "Я занепокоєна інформацією з приводу застосування сили останньої ночі. В дусі заяви представництва ЄС від 25 грудня я закликаю всі сторони утриматися від насильства", – заявила вона". (УП, 11.01.2014)
Цікаво, а хто з вас, шановні читачі, пам'ятає цю "вікопомну" подію – коли "беркутів" примусили (жах який!) зняти балаклави?
Руслан Кошулинський: "Після подій під Святошинським судом була зустріч із послами, і ми були здивовані їхньою реакцією – була навіть медійна заява, що це неприпустимо. Думаю, тут спрацював активний захист адміністрації Януковича, вони казали, що силові органи виконували свій юридичний обов'язок, і ніхто не має права їх принижувати. Мабуть, у тому ж дусі адміністрація попрацювала з послами. Ми активно працювали з силовиками, і адміністрація теж – тому вони сказали послам: а уявіть, що це відбудеться у вас! Для нас це було дивно – ми не розуміли цього. Кожен день нас б'ють, і раптом таке. Така позиція дипломатів була шоком для нас".
Олег Тягнибок: "Перший сигнал проти Януковича був 30 листопада. Це було, так би мовити, 1-0 на нашу користь. Але 11 січня майданівці зробили коридор ганьби біля Святошинського суду. Нам сказали: це не по-демократичному, ви не мали права такого робити з правоохоронцями. Була відповідна заява Заходу. Нам закидали, що ми захопили адмінбудівлі, казали, що маємо їх звільнити, погрожували санкціями проти лідерів Майдану. 2-1 стало лише після голосування 16 січня за диктаторські закони. Ми тоді дали можливість владі показати себе на весь світ. Чесно кажучи, ми сумнівалися: заважати їм чи ні, і я знаю, що якби ми тоді заблокували голосування, картинка була б не на нашу користь. А так ми їм дали можливість показатись у всій красі, і Захід став на нашу сторону".
Здавалося б, усе стає зрозумілим. Захід – із нами. Але потім сталися перші вбивства на Грушевського, і це, як не дивно, аж ніяк не вплинуло на позицію Заходу. Хіба що традиційно дружня до України Канада, замість обмежитися загальними словами, зреагувала досить конкретно.
"Канада застосувала візові санкції до українських чиновників, що причетні до придушення законних протестів в Україні та залякування опозиційних лідерів". (УП, 28.01.2014)
Решта – нічичирк. І аргументи щодо цього прецікаві.
Олег Тягнибок: "Я питав: у нас четверо жертв, чому немає реакції? – Цього замало. Ми зможемо реагувати, коли жертв буде 100".
Руслан Кошулинський: "Говорили про перші смерті – ну, 5, 20… 100? Коли вже влада буде винна? Зрештою таки дійшли до цифри сто. Тиску не було. Санкцій не було. Вичікували аж до масового вбивства. А якщо в країні масове вбивство – винна влада, бо перейшли межу, влада не може допустити масових убивств. Згадайте, перша заява держдепу була – у смертях на Грушевського винна влада і… "Правий cектор". Я казав Тягнибоку: "Мовчи. Жодних закликів!". Бо тоді сюжет зрозумілий. Вони до останнього очікували – скаже він щось чи ні. Як ні – він втрачає іміджево як лідер. Якщо скаже – тут усіх і пакуємо. Для Олега це була велика дилема – наших арештовують, убивають, а ми мовчимо. Ми знали – наші партнери здадуть нас одразу, Захід теж, бо схема вже розроблена, вона всім вигідна. Бо в Україні праві прийшли до парламенту, це маяк для Європи, яка тоді боролася з правими".
Пошукаймо повідомлення про цю заяву… Виявлється, що це теж не складно.
"Сполучені Штати рішуче засуджують зростання насильства на вулицях Києва, яке призвело до людських жертв і смерті двох демонстрантів. "Ми закликаємо всі сторони негайно зняти напругу ситуації та утриматися від насильства", – йдеться в заяві. "Проте агресивні дії членів крайнє правої групи "Правий сектор" є неприйнятними. Ми також засуджуємо насильство з боку неофіційних груп, відомих як "тітушки"". (УП, 22.01.2014)
Отакі у нас союзники – поборники демократії. Вони, до речі, стримали слово – почали діяти лише тоді, коли кількість убитих на Майдані досягла сотні...
Європа теж відреагувала.
"Європейський Союз вирішив запровадити візові та фінансові санкції проти винних у застосуванні неймовірного насильства в Україні. Про це заявили керівники Євросоюзу під час зустрічі у Брюсселі". (УП, 20.02.2014)
Але причини такої раптової рішучості ховаються за лаштунками дипломатії.
Олег Рибачук: "Американці виявились єдиною стороною, з якою можна було швидко діяти. Бо вони найбільше вираховують неформальні групи впливу. Ми з Нуланд зустрілись, я взяв її під лікоть і сказав: після вашої фрази "fuckthe EU" український антиамериканізм одразу впав, ми зрозуміли, що є люди, які за нас переживають, ця фраза реально перевернула сприйняття, бо ми розуміємо, що матюкаються тільки коли по-справжньому переживають. Нуланд була приємно вражена, зашарілася. Байден казав, що такими самими словами говорив з усіма європейськими країнами. Насправді американці зупинили Путіна. Мені Бжезинський казав, що НАТО два роки до того не могло зібрати навчання навіть із 4 000 учасників".
Але європейські дипломати, окрім іншого, відзначились у дипломатичному тиску під час просування чергового мертвонародженого проекту – угоди між Януковичем та політичними лідерами Майдану про "врегулювання кризи" шляхом виборів у 2015 році.
"Під час засідання Ради Майдану міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорські заявив, що угоду потрібно підтримати, інакше всі помруть". (УП, 21.02.2014)
Звісно, за такої аргументації угоду було підписано, але вона розбилась об людей на Майдані – бо яка угода може бути на крові? Хоча політичні лідери, сказати чесно, готові були піддатися тиску євродипломатії. Однак виявилося, що після завершення Майдану все тільки починається.
_________________________________
EEFGroup
Восточно-Европейская Финансовая Группа
кредит, инвестиции, лизинг
Комментариев нет:
Отправить комментарий