четверг, 14 сентября 2017 г.

Українські реалії. "Хочу Вождя".



Українці, розчарувавшись у діяльності нинішньої політичної верхівки, уже давно говорять про нового націоналістичного лідера, такого, яким свого часу був Степан Бандера, Ярослав Стецько чи Роман Шухевич.

При цьому експерти зазначають, що країною керують одні й ті ж політичні еліти: змінюються лише обличчя, які є при владі. Ці ж еліти не є патріотами України, їхня діяльність нагадує внутрішню окупацію та спрямована лише на власне збагачення.
Так, політолог Олександр Солонько в коментарі «Вголосу» уже наголошував, що Україні насамперед  потрібен такий лідер, який був би патріотично налаштованим та безкомпромісним у боротьбі з агресорами.


«Якби така людина, як Бандера, була президентом України, то в нас не постало б питання двомовності чи проблема квот на радіо, коли депутатів доводилося буквально за горлянку тримати, щоб вони цей закон прийняли. А зараз Нацрада шукає можливості, як можна уникнути цих квот. За Бандери українська мова була б 100% всюди на державному рівні. У Криму не було б такої українофобії, націоналісти б вирішили ці питання. Також я думаю, у нас не голосували б ті, які ходили з портретом Сталіна та закликали війська Путіна в Україну, бо, напевне, було б так, як зробили в Прибалтиці. Очевидно, що опір був би з боку росіян та проросійської спільноти, але ми точно жили би в іншій Україні», - пояснив експерт.

Політичний аналітик Олександр Кочетков уважає, що Україні необхідний такий лідер, якому були б притаманні такі риси, як фанатична віра в Україну та її успіх, непохитні моральні якості, незалежність від грошей олігархів, далекоглядність, масштабність особистості, харизматичність, менеджерські якості вищого рівня, демократичність та інстинкт влади.

«Поки ж наш електорат, немов контужений, бродить між Петром Порошенком, Михайлом Саакашвілі і Надією Савченко, не в силах зрозуміти, що в стратегічному сенсі вони – еквівалентні між собою. Тобто однаково не відповідають ні вимогам часу, ні поточній проблематиці. Натомість за чверть століття в політиці мені довелося перетинатися з безліччю помітних фігур в Україні і навколо. З досвіду, жаданий український лідер нової формації повинен володіти повним набором певних якостей. Саме повним, позаяк відсутність однієї з них не компенсується іншими перевагами», - пише Олександр Кочетков.

Кожна історична епоха потребує й народжує свого лідера. Випадкового провідника, на думку політолога Сергія Андрєєва, не буває, бо він завжди «дітище свого часу», своєрідний «відгук на його запит». Випадковими можуть бути окремі політики, які не заслуговують на звання політичного лідера, хоча нерідко досягають найвищих державних і партійних посад. А чи так це в Україні? Якого лідера хочуть бачити ті люди, які вже стали моральним авторитетом для України? Чи в сучасному політикумі наразі є ідеальний лідер? Про це «Вголос» запитав у першого Генпрокурора України, екс-судді Конституційного суду, народного депутата трьох перших скликань Віктора Шишкіна, дисидента, співзасновника Української Гельсінської групи, автора «Акту про Незалежність України» Левка Лук’яненка та дисидента, правозахисника Степана Хмари.

Якими рисами має бути наділений справжній лідер українського народу, який зможе зробити Україну справді багатою та сильною державою?

Віктор Шишкін: Щоб Україна стала успішною державою, нам насамперед потрібен патріотичний лідер, а ще краще патріотично-націоналістичний керівник. Тут можна провести історичні паралелі, адже об’єднана Литовсько-польська держава звалася Річ Посполита, що в перекладі означає «спільна справа для спільного блага». Якщо спільне благо того, хто йде у владу, перевищує його власні амбіції та його власну кишеню, то ми можемо говорити про те, що така людина принесе користь своїй державі. До речі, раніше державних чиновників уважалися слугами нації. Завжди говорили, що чиновники йдуть служити, а не на роботу, звідти і походить термін «служіння». Якщо служіння народові, а не робота, буде домінантною рисою в характері цієї людини – національного лідера, то це буде лише на користь спільного доброботу, це буде справжній лідер своєї нації, а не черговий казнокрад.


Левко Лук’яненко: Україні потрібен такий лідер, який був би втіленням української ідеї та українського характеру, бо в Україні не може бути лідером той, хто є з іншого народу – іноземець. Потрібно, щоб цей лідер знав, а що ж таке Україна. Насамперед лідером буде той, хто любитиме свою Україну. Він має бути націоналістом та ставити інтереси нації вище за свої особисті інтереси. Така практика є у всьому світі. Колись при підготовці до виборів у 1999 році у Спілці письменників була зустріч із колишнім кадебістом Євгеном Марчуком. Його запитали, як він ставиться до націоналізму, на що той відповів: «А покажіть мені хоч одного президента будь-якої розвиненої країни, який не був би націоналістом».

Націоналізм – це добре. Добре, коли лідер ставить інтереси нації вище за особистя. Це і є першою рисою справжнього лідера: він має любити Україну, він має бути за характером – українським управлінцем, а у всіх щоденних справах - націоналістом. А далі вже йдуть такі риси: освіченість, сміливість, харизма, сила та волелюбність.

Степан Хмара: Я б додав, що тут мова має бути не лише про одинокого лідера, а й про групового. Це має бути певна політична група патріотів-однодумців, справжніх державників, які розуміють, що їхнє основне завдання – це державотворення, робота в ім’я Батьківщини, яка передбачає відречення від особистих вигод.

Чи є в Україні такі люди?

Левко Лук’яненко: У нас є такі патріотичні лідери, їх є чимало, але справа в тому, що Україна знаходиться під керівництвом неідейних людей, які дбають про своє власне збагачення, про свої маєтки. Наша теперішня влада, як і 25 років поспіль – це  матеріалісти, які не думають про Україну. Ці люди, замість розбудови своєї держави, займаються її грабунком. І вибори ці люди теж виграють за допомогою грошей, тому прийти на високу посаду лідеру-націоналісту важко.

Віктор Шишкін: В нас є потенційні лідери, які чомусь не при владі. Вони з когорти єдиної націоналістичної партії в Україні. Ці люди не нажили ніяких маєтків, резиденцій, офшорів, коли почалась війна – багато хто з них пішов в окопи на фронт. Чим вам не приклад гідних лідерів?

Тоді чому люди, які можуть стати справжніми лідерами нації, зараз не при владі?

Степан Хмара: На мою думку, саме президент України намагається зберегти усю кримінально-мафіозну, олігархічну систему, яка знищує Україну. Наша країна втрачає свою суб’єктність та стає заручницею зовнішнього управління. А тому, на жаль, сьогодні в Україні при владі не такий лідер, я б сказав, що навпаки – президент України абсолютно не відповідає тим якостям справжнього лідера, які потрібні нашій державі. Для нього свої інтереси є пріоритетними, прибутки для нього важливіші, ніж майбутнє всієї України. Щоб виправити цю ситуацію, потрібна більш активна реакція суспільства, бо ніхто, крім нас самих, не може зберегти цю державу.

Віктор Шишкін: Вся проблема у наших людях: Україна, і навіть патріотична Галичина, обираючи політика, не вміє аналізувати попередній життєвий шлях цієї людини. Візьмемо Порошенка: всі від нього не так давно були в захваті. А я не розумію чому, за які такі заслуги?  Невже нашим українцям важко було проаналізувати, хто є хто? Порошенко був двічі міністром в уряді Азарова та Януковича, він був головою Ради національної безпеки і оборони, він був депутатом, засновником Партії регіонів. Скажіть, що за весь цей час він доброго для людей зробив? Відповідь – нічого. Натомість для себе він зробив багато – він побудував свою імперію «Рошен», має офшори, іспанські вілли. Чому цього під час виборів ніхто не згадав? Чому не відбулася люстрація Порошенка? Наша помилка в тому, що ми обираємо  не лідерів, а невідомо кого, і у цьому є повністю наша вина. Потрібно нарешті навчитися думати, кому ти віддаєш свій голос – і теперішніх проблем більше не виникатиме.

_________________________________
EEFGroup
Восточно-Европейская Финансовая Группа
кредит, инвестиции, лизинг

Комментариев нет: