ДФС відкоригувала Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між
підрозділами органів державної фіскальної служби при організації,
проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків,
затверджені її наказом від 31.07.2014 № 22.
Так, у рішенні про проведення документальної планової, позапланової перевірки, прийнятого керівником органу ДФС, мають зазначатися суб’єкт (об’єкт), який перевіряється, мета, вид перевірки, підстави для її проведення, дата початку та тривалості. Ці ж вимоги висуваються й до рішення про проведення фактичної перевірки, але тепер уже без обов’язку зазначення дати її початку.
Змінами також уточнено, що чинне законодавство не передбачає обов’язку контролюючого органу повторно надсилати платнику податків повідомлення про проведення планової документальної перевірки після усунення причин, через які її не було своєчасно розпочато (відсутність платника за місцезнаходженням, його відмова у допуску перевіряючих до проведення перевірки).
Водночас платники податків отримали можливість подавати свої заперечення до акта (довідки) перевірки до органу ДФС не лише за основним місцем обліку, як передбачалося раніше.
У цьому документі фахівці ДФС також нарешті позбавили себе права встановлювати ознаки укладання правочинів з ознаками недійсності, недодержання вимог щодо відповідності укладених правочинів інтересам держави і суспільства та обгрунтовувати недійсність правочинів.
Так, у рішенні про проведення документальної планової, позапланової перевірки, прийнятого керівником органу ДФС, мають зазначатися суб’єкт (об’єкт), який перевіряється, мета, вид перевірки, підстави для її проведення, дата початку та тривалості. Ці ж вимоги висуваються й до рішення про проведення фактичної перевірки, але тепер уже без обов’язку зазначення дати її початку.
Змінами також уточнено, що чинне законодавство не передбачає обов’язку контролюючого органу повторно надсилати платнику податків повідомлення про проведення планової документальної перевірки після усунення причин, через які її не було своєчасно розпочато (відсутність платника за місцезнаходженням, його відмова у допуску перевіряючих до проведення перевірки).
Водночас платники податків отримали можливість подавати свої заперечення до акта (довідки) перевірки до органу ДФС не лише за основним місцем обліку, як передбачалося раніше.
У цьому документі фахівці ДФС також нарешті позбавили себе права встановлювати ознаки укладання правочинів з ознаками недійсності, недодержання вимог щодо відповідності укладених правочинів інтересам держави і суспільства та обгрунтовувати недійсність правочинів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий