вторник, 9 февраля 2016 г.

Зграя Буратіно на «Поле чудес в Країні дурнів»

Багато українців зустрічалися з так званим альтернативним фінансуванням - придбанням / покупкою в групах. «Ніяких довідок про доходи та інших документів, тільки паспорт і ідентифікаційний номер». Зміст рекламних матеріалів створює уявлення про унікальну можливість отримати гроші під мінімальні відсотки і виплачувати таку позику протягом багатьох років. Це приваблива пропозиція зустрічається на кожному кроці: десятки оголошень в газетах, на рекламних щитах, стінах під'їзду. 

Важливо не спокуситися такими умовами. Тим більше що дешеві кредити рекламують фірми з назвами, схожими на назви відомих банків, наприклад «Приват-плюс», «Кредит груп», «Б.А.Н.К. «Народний», «Аваль-Інвест», «Кредит-Банкінг». Але чи все так просто? Послуга адміністрування фінансових активів на придбання товару в групах є цілком законною, однак вона не має нічого спільного з кредитуванням, а реклама у вигляді «надання грошей, кредиту або позики» вводить клієнтів в оману. 

У більшості випадків організатори таких фірм насамперед сподіваються на низький рівень фінансової освіти населення. Купуючись на агресивну рекламу, яка обіцяє гроші під мінімальні відсотки, далеко не кожен пенсіонер, фермер, лікар або вчитель розуміє, що гроші в кредит надаються під більш високі відсотки, ніж середня процентна ставка в банках на депозити. І якщо банки залучають депозити під 20% річних, то кредити під 5% - або економічна фантастика, або звичайний обман. 

Якщо банки або кредитні спілки висувають досить суворі вимоги до позичальника (вік, стаж роботи, рівень доходів, сімейний стан), то у фірм з адміністрування лише один критерій до клієнта - бажання отримати дешевий кредит і можливість платити комісії. Антураж офісу у фірм з адміністрування мінімальний. Стіл, крісла для відвідувачів, ноутбук або стаціонарний комп'ютер. Працівники в офісі привітні тільки до бажаючих отримати гроші. Самі ж офіси розміщені в основному в районах вокзалів, автовокзалів або ж в готелях або невеликих торгово-офісних центрах. 

Як правило, після слів «ваша справа вирішено позитивно, заявка внесена і гроші можна очікувати через тиждень» клієнт на радощах підписує договір, платить чималі внески (до речі, абсолютно ні за що) і тільки згодом розуміє, що це зовсім не кредит. Кількість фірм, що здійснюють адміністрування купівлі товару в групах, в минулі роки невпинно збільшувалася, адже вони не ставилися до фінансових установ, отримання ліцензій для їх діяльності не було потрібно, та й нагляду за ними не здійснював жоден профільний державний орган. 

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 2 червня 2011 року (набув чинності 8 січня 2012-го) здійснення контролю над діяльністю фірм-адміністраторів покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а послуга з адміністрування фінансових активів на придбання товарів в групах, згідно зі змінами до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», включена в перелік фінансових послуг. З метою врегулювання діяльності фірм-адміністраторів протягом шести місяців з дня опублікування вищеназваного закону повинні бути розроблені і затверджені ліцензійні умови здійснення цієї діяльності. 

Незважаючи на те, що визначені законодавством терміни давно минули, станом на сьогоднішній день Нацкомфінпослуг підготовлений тільки проект ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. А проблема відсутності спеціального законодавчого регулювання цієї господарської діяльності призводить до того, що протягом кожного місяця сотні громадян стають жертвами таких фірм. 

Згідно з проектом ліцензійних умов, діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах повинна бути виключним видом діяльності ліцензіата. Ліцензія буде видаватися на термін у п'ять років. Придбати в групах можна буде товар, тобто окрему рухому річ або їх сукупність (крім грошових коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов'язків), яка має чітко визначені технічні (споживчі) характеристики. Власний капітал ліцензіата не може бути менше 5 млн. Грн. на дату подання заяви про видачу ліцензії. 

Такі жорсткі законодавчі вимоги повинні були б усунути з ринку фірми-аферистів. Однак сьогодні громадяни, що потрапили в пастку «дешевих позик», змушені захищати свої права самостійно. Як правило, клієнти з часом починають розуміти, що бажані кошти вони отримають дуже не скоро (або ж взагалі ніколи) і тільки після сплати у фірму кількох тисяч гривень у вигляді різних комісій. 

Міліція вкрай рідко стає на захист постраждалих від діяльності фірм-посередників. Порушення кримінальних справ стосовно організаторів таких фірм є надзвичайним явищем. На більшість скарг міліція відповідає відмовами, вважаючи, що ці правовідносини є цивільно-правовими. 

Позиція суду ще недавно теж була неоднозначною. В одних випадках він задовольняв позовні вимоги, в інших - відповідав відмовою, мотивуючи це тим, що, підписавши договір, фізична особа погодилося на умови, викладені в ньому, посередницька діяльність фірми-адміністратора чи не порушує права і не вводить в оману споживача, а довести зворотне споживачеві дуже непросто. 

Ситуація може докорінно змінитися, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в ухвалі від 23 травня 2012 року в справі №6-35цс12 про визнання недійсним договору про надання послуг з метою придбання легкового автомобіля. 

Так, Верховний суд України встав на захист інтересів споживача і визнав недійсним договір з купівлі в групах в тому випадку, якщо фірма-адміністратор не бере безпосередньої участі в них власними коштами. 

Відтепер договори, аналогічні описаним Верховним судом України, будуть визнаватися недійсними вже в судах першої інстанції. Згідно з положеннями контракту, який був предметом судового розгляду, виконання послуг з адміністрування системи полягала в тому, що клієнт платив передбачені контрактом кошти, а суспільство формувало групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здобувався товар. Право на отримання товару мав тільки той учасник системи, який зробив найбільшу кількість внесків. Договір не містив жодних термінів отримання клієнтом товару, не передбачав жодної відповідальності суспільства за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть в разі повної оплати його вартості. 

Крім того, контракт містив несправедливі умови договору щодо його розірвання за бажанням клієнта з утриманням з клієнта штрафу, вступного внеску, адміністративних витрат, страхового внеску і з відсутністю будь-яких негативних наслідків для самого суспільства. 

Верховний суд України погодився, що умови спірного договору є несправедливими і непрозорими, внаслідок чого створюється суттєвий дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Діяльність же фірми-адміністратора визнана нечесною, оскільки фонди групи придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду між клієнтами являє собою реалізацію пірамідальної схеми. 

Так, згідно з ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика заборонена. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: створення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, які здійснюються з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. 

Бажаючі ж захистити свої права в даних правовідносинах можуть також посилатися на ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та фінансової діяльності», згідно з якою надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися тільки фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Оскільки діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесена до переліку фінансових послуг, то, відповідно, наявність ліцензії у фірми-адміністратора є обов'язковим. Правовий акт юридичної особи, котрий він здійснює без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України. Разом з тим, згідно з інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-729 / 0 / 4-12 від 28 травня 2012 року, це не означає, що такі правові акти можуть бути визнані недійсними, тільки якщо вони укладені з 8 січня 2012 року. 

У кожному конкретному випадку суд повинен перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг. Який же рада може дати юрист людині, яка вирішила спробувати отримати «кредит під п'ять відсотків»? Якщо фірма-адміністратор групи не буде внесена до Державного реєстру фінансових установ, а також у неї відсутня ліцензія Нацкомфінпослуг на вид діяльності «адміністрування фінансових активів на придбання товарів в групах», обходьте її стороною. Якщо ж, всупереч вищевикладеним застережень, споживач вирішує стати в чергу за дешевими грошима, то він добровільно приміряє на себе роль відомого казкового персонажа Буратіно на «Поле чудес в Країні дурнів».
 

_________________________________

EEFGroup
Воствчно-Европейская Финансовая Группа
кредит, инвестиции, лизинг 
Отправить комментарий